Обследование с использованием полиграфа с целью выявления неискренности набирает в Украине все большей популярности. Целенаправленное наблюдение за этим процессом на протяжении нескольких лет позволяет приходить к выводу, что активному внедрению полиграфа содействует, прежде всего, гуманность и научная обоснованность этой методики, а также ее полнейшее соответствие требованиям отечественного законодательства, в частности Конституции Украины.

Публикуется по научному изданию: Морозова Т.Р. Стан і перспективи розвитку поліграфних обстежень із метою детекції нещирості // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Т. VII, вип. 4. – К., 2005. –  С. 212-217 (язык оригинала - украинский).

Текст статьи. Обстеження із використанням поліграфа з метою виявлення нещирості набирають в Україні все більшої популярності. Цілеспрямоване спостереження за цим процесом протягом декількох років дозволяє дійти висновку, що активному впровадженню поліграфа сприяє, насамперед, гуманність і наукова обґрунтованість цієї методики, а також її цілковита відповідність вимогам вітчизняного законодавства, зокрема Конституції України. Позитивну роль відіграє й те, що використання поліграфа має тривалу традицію у розвинутих країнах світу. Окрім того значний вплив на процес оптимізації впровадження поліграфних обстежень в Україні здійснюється через російських фахівців.

Перша хвиля популярності поліграфних обстежень на теренах нашої держави викликана нагальною потребою практичних підрозділів органів внутрішніх справ у впровадженні новітніх технологій у практику розкриття та розслідування злочинів. Сучасна злочинність, у порівнянні із тією, яка була десять-двадцять років тому назад, характеризується вираженою інтелектуалізацією. Середньостатистичний правопорушник, не в останню чергу завдяки широкому висвітленню методів роботи працівників міліції у засобах масової інформації, значно краще підготовлений до протидії правоохоронцям як на етапі здійснення злочину, так і на етапі спроб уникнення відповідальності. Водночас вітчизняна міліція, особливо її низові ланки, які в основному і є авангардом боротьби зі злочинністю, тривалий час переживає значні матеріально-технічні труднощі, проблему плинності кадрів, перевантаженості роботою. У цих умовах впровадження групою ентузіастів поліграфних технологій у діяльність працівників міліції досить швидко викликало позитивний резонанс. Наслідком впровадження поліграфних обстежень стало розкриття низки тяжких злочинів. Саме очевидні успіхи вітчизняних поліграфологів на ниві розкриття та розслідування злочинів виступили переконливим доказом практичної доцільності впровадження поліграфа та сприяли популяризації методу серед працівників оперативних підрозділів міліції. Однак, бажаного результату, а саме широкомасштабного впровадження поліграфних технологій із метою детекції нещирості в органах і підрозділах внутрішніх справ України поки що не відбулося. Вивчення реального стану проблеми дозволяє визначити наступні причини незадовільно пасивного впровадження методу спеціальних психофізіологічних обстежень у роботу міліції:

- безпідставно негативне ставлення частини вищого керівництва органів внутрішніх справ і відомчих науковців до методики. З'ясувалося, що на відміну від практичних працівників органів і підрозділів внутрішніх справ, чиє позитивне ставлення до поліграфних обстежень в основному формувалося у ході співпраці із поліграфологами, ставлення до поліграфу частини високопосадовців і науковці неоднозначне, а нерідко й взагалі - виражено негативне. Детальний аналіз причин такого ставлення дозволяє виділити наступні його складові: орієнтація у сприйнятті методу поліграфних опитувань на інформацію, представлену ще у радянських підручниках із юриспруденції та психології, у яких поліграф розцінювався як виключно антирадянський спосіб з'ясування істини; практично абсолютна відсутність знань щодо принципів проведення поліграфних обстежень. Серед противників впровадження поліграфа дуже складно знайти людину, яка бачила хоча б сам прилад;

- значний супротив поширенню методики з боку юридичних служб Міністерства внутрішніх справ, працівники яких свого часу заявляли, що "якщо у законах України не прописано слово "поліграф", то й використовувати його не можна". При цьому ігнорувалося, що у законах не прописані назви і інших приладів, за допомогою яких успішно здійснюється досудове слідство: проводяться експертизи, збирається доказова база. Адже жоден законодавець не здатен встигати за розвитком науки та техніки. Не брався до уваги юристами і той факт, що у законодавстві не вказуються конкретно, наприклад, і назви психодіагностичних методик, на підставі використання яких спеціалісти здійснюють психологічну, психолого-психіатричну експертизи. Поза тим результати таких експертиз успішно використовуються у судах. Із всього цього можна було зробити висновок, що не сприйняття юристами МВС України поліграфа є наслідком їхніх внутрішніх переконань, а не результатом глибокого аналізу вітчизняного законодавства. Доказом цього є те, що у цей час працівники прокуратури не лише визнавали законність використання поліграфа в Україні, але й активно використовували результати поліграфних обстежень у своїй роботі. Законність використання поліграфа на етапі розкриття злочину була визнана ними на підставі відповідності принципів поліграфного обстеження нормам Конституції та Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність". Остаточна перемога поліграфологів над відомчими юристами відбулася після реєстрації у Міністерстві юстиції України Наказу МВС України № 842 від 28.07.2004 р., що включає в себе Інструкцію щодо застосування комп'ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України. Після офіційної реєстрації вказаного Наказу скептично налаштовані по відношенню до поліграфа юристи були змушені визнати цілковиту обґрунтованість поліграфних обстежень працівників органів і підрозділів внутрішніх справ;

- відсутність вітчизняного матеріально-технічної бази, а саме вітчизняного поліграфа, призначеного для детекції нещирості. Так як в Україні не існує власного виробництва поліграфів, купувати їх доводиться у Росії або країнах дальнього зарубіжжя. У 2003-2004 рр. було прийняте цивілізоване рішення проводити всі закупки для потреб міністерства внутрішніх справ за результатами відкритих тендерів. Здавалось би проблема забезпечення поліграфологів якісною технікою повинна була нарешті вирішитися. Однак цього не відбулося, адже практично одночасно іншим рішенням було проголошено орієнтацію у закупках на продукцію вітчизняного виробника. Тобто тендер повинен був проводитися між вітчизняними підприємствами, які поліграфів не виробляють. Характерно, що при закупці легкових автомобілів для потреб міліції, задекларована орієнтація на вітчизняного виробника відверто ігнорувалася. Більш того - у відомчій пресі представники вищого керівництва міністерства активно обговорювали те, що для потреб правоохоронців потрібно закуповувати сучасні, швидкісні західні автомобілі. В іншому разі злочинці перевершуватимуть за технічним оснащенням міліціонерів.

Внаслідок ситуації, що склалася, створилися всі умови для просування на ринку приладів, що виробляються в Україні, однак не відповідають елементарним сучасним технічним і програмним вимогам до поліграфів. Вони є одноканальними вимірювачами шкіряної реакції, тоді як поліграф повинен мати не менш як чотири канали реєстрації - окрім шкіряної реакції повинні обов'язково аналізуватися показники грудного і черевного дихання, а також артеріального тиску. Окрім всього іншого результати обстеження за допомогою цих одноканальних приладів не зберігаються у вигляді графіків, а значить висновки, зроблені спеціалістом, неможливо перевірити. Потрібно віддати належне виробникам цих приладів - вони називають їх не "поліграфи, призначені для детекції нещирості", а "детектори нещирості". Однак посадовці, які свого часу переймалися проблемою впровадження поліграфа, відмінності у цих термінах не бачили. Тим часом в Україні почали з'являтися сертифіковані "фахівці-поліграфологи", котрі екстерном закінчували курси підготовки до роботи на одноканальному детекторі нещирості і отримували право обстежувати громадян. Так, ще не розгорнувшись в повній мірі, справа впровадження поліграфних обстежень почала дискредитуватися. Врятувало ситуацію лише те, що прихильники одноканального приладу не виявляли прагнення до роботи із підозрюваними у здійсненні злочину, а, як правило, обмежувалися обстеженнями при прийомі на роботу чи навчання. Тобто працювали у тому напрямку, де невідповідність висновку спеціаліста дійсному стану речей виявляється лише з часом.

Виходячи із вище наведеного можна дійти висновку, що всупереч негараздам об'єктивного і суб'єктивного характеру, в основному внаслідок зусиль, прикладених незначною групою ентузіастів, поліграфні дослідження як явище ґрунтовно укорінилися у органах і підрозділах внутрішніх справ України. Перспектива розвитку справи поліграфних досліджень у правоохоронних органах сьогодні у повній мірі залежить від того, чи будуть організовані на постійній основі вітчизняні професійні курси підготовки поліграфологів і наскільки прозорими будуть тендери по закупці поліграфів.

Друга хвиля активізації впровадження поліграфних обстежень у повсякденну практику зумовлена зростаючою потребою бізнесових структур у оптимізації діяльності їхніх департаментів і служб безпеки. Аналіз ситуації, яка склалася на ринку поліграфних послуг, дозволяє спрогнозувати, що саме за цим напрямком майбутнє поліграфа в Україні. Бізнесові структури позбавлені властивої державним структурам ригідності у виборі форм і методів роботи із персоналом. Саме ці структури непідробно зацікавлені у якісному підборі та супроводженні кадрів, адже внаслідок помилок нерідко втрачають значні матеріальні кошти та ділову репутацію. Законодавчо керівники компаній поставлені у наперед програшну позицію: вони вимушені довіряти матеріальні цінності працівникам, не будучи впевненими відносно їхньої лояльності. Адже приймаючи працівника на роботу роботодавець орієнтується в основному на інформацію, яку людина надає про себе і яку нерідко досить складно перевірити. Жодних серйозних спеціальних перевірок не проводиться, не існує і традиції надання рекомендаційних листів із минулих місць роботи. Внаслідок цього нерідко виникають ситуації, коли для роботодавця залишається невідомим факт наявності у його матеріально відповідального працівника декількох судимостей за фінансові махінації, не говорячи вже про актуалізовану наркотичну залежність, залежність від азартних ігор, звільнення із минулих місць роботи у зв'язку із здійсненням крадіжок, наявність психічних захворювань тощо. Буденними вже стали ситуації, коли інкасатор втікає із великою сумою грошей, яку повинен був охороняти; на фірмі, у якій склалися майже родинні стосунки і чий колектив є незмінним декілька років, раптом починають зникати гроші і особисті речі працівників; через незаконні оборудки із фінансовими документами, проведену зсередини, компанія переживає великі збитки і навіть банкрутує. На сьогоднішній день поліграфні обстеження є реально безальтернативним способом ефективного відбору та супроводження кадрів.

Поки що впровадженню поліграфних досліджень у бізнесові структури сприяють успіхи поліграфологів на ниві розкриття та розслідування злочинів, особливо тих, у яких потерпілою стороною є керівництво компаній. Наведемо приклад. У офісі однієї солідної столичної фірми - дилера відомої західної компанії, було здійснено викрадання пластикової кредитної картки разом із кодами доступу до неї. На той час, коли факт викрадення картки був виявлений, з'ясувалося, що гроші з неї вже зняті. Вивчення записів камер спостережень за приміщенням, у якому знаходилася картка, протягом того терміну, в який ймовірно відбулася крадіжка, дозволило звузити коло підозрюваних до семи осіб. Всім їм було запропоновано пройти спеціальне психофізіологічне обстеження за допомогою поліграфа. У результаті поліграфного обстеження другої за чергою підозрюваної було встановлено, що вона володіє тією інформацією щодо обставин викрадання картки, якою може володіти лише людина причетна до його здійснення. А саме, знає, як називалася викрадена картка; скільки на ній було грошей; у який день, в котрій годині, за скільки трансакцій і якими сумами знімалися гроші із картки; де знаходився банкомат, з якого знімалися гроші тощо. Спеціалістом-поліграфологом був зроблений висновок про причетність підозрюваної до вчинення крадіжки, який у наступному підтвердився результатами розслідуванням цього злочину працівниками міліції.

Однак повномасштабна перспектива розвитку поліграфних досліджень у бізнесових структурах все-таки можлива за умови дотримання наступних вимог:

- застосування поліграфа із метою детекції неправди повинне відбуватися не лише на етапі розслідування злочинів чи службових проступків, а й на етапі відбору кадрів. Такий підхід створить умови для якісної профілактики правопорушень і порушень службової дисципліни;

- залучати спеціаліста-поліграфолога до розслідування необхідно навіть у тому випадку, коли сума збитків, яку понесла фірма чи хтось із її працівників, на перший погляд видається незначною. Досвід показує, що безкарність дрібних крадіжок грошей і особистих речей сприяє рецидивним крадіжкам. Частіш за все кожна наступна крадіжка при цьому є більш вартісною, аніж попередня. Особливо негативні наслідки має досить поширена практика, коли працівники несуть колективну фінансову відповідальності за збитки, які несе компанія внаслідок крадіжок. Тобто відшкодовують вартість зниклих речей, не залежно від того, чи причетні особисто до їхнього викрадення. Окрім того, що такий підхід негативно впливає на стосунки між керівництвом і підлеглими, він ще й сприяє розгортанню масових крадіжок: працівники з часом розцінюють його як своєрідний варіант почергової покупки всім колективом тому чи іншому працівнику якоїсь речі;

- робота поліграфолога особливо успішна, якщо він діє разом із професійним начальником служби безпеки, котрий має досвід роботи у оперативних підрозділах внутрішніх справ.

 22 июля 2018

Mostly clear

18°C

Николаев

Mostly clear

Новини